Усний журнал "Символи моєї України". Усний журнал символіка україни

Державні та народні символи України Усний журнал

Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів с.Порошково

Державні та народні

 символи України

Усний журнал

Підготувала Товтин Наталія Михайлівна,

вчитель української мови та літератури

Державні та народні символи України

Усний журнал

   Мета: розповісти учням про виникнення та історію символіки. Пояснити ідейний зміст символіки та традицій, пов’язаних із нею. Виховувати повагу до державних символів України.

    Обладнання: карта України, оформленні назви сторінок журналів, виставка літератури.

    Вступне слово

Кожна людина завжди з великою любов’ю і душевним трепетом згадує місце, де народилася, де минуло її дитинство. То родинне вогнище, маленька батьківщина кожної людини, де живуть матуся, батько, бабуся, дідусь, сестрички, братики. І якщо скласти разом маленькі батьківщини кожного з нас – вийде наша велика держава, Україна.

Україна – рідний край – золота чарівна сторона, зеленю закосичена. Скільки ніжних, ласкавих слів придумали люди, щоб висловити свою любов до цього краю, до його народу. В глибину століть сягає наша історія.

У кожної держави є державні символи. От саме про них ми і розкажемо на сторінках усного журналу, який так і називається –

"Державна символіка України ”.

Відкриваємо першу сторінку, яка присвячена проголошенню незалежності України.

Про оголошення незалежності України

         У кожної з нас є день народження. День народження є і у нашої країни. 24 серпня 1991 року Верховна Рада України приймає " Акт проголошення незалежності України”. Вчитаймося у зміст цього документа

 

 

 

-2-

Акт проголошення незалежності України

 

" Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною у зв’язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року,

-  продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні,

-  виходячи з права на самовизначення, передбаченого статусом ООН та інших міжнародно-правових документів,

- здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада Української Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення  самостійної української держави – України.

Територія України є неподільною і недоторканною. Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України.

Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення.

Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення.

Верховна рада, 24 серпня 1991 року”

А 1 грудня 1991 року в Україні вперше відбувся  Всеукраїнський референдум. Більшість громадян, які брали у ньому участь, проголосували за те, щоб Україна стала незалежною. Здійснилась віковічна мрія українського народу, який сказав тверде і остаточне "так” 1 грудня 1991 року.

Результати референдуму засвідчили  єдність усіх  наших помислів і прагнень. Україна стала вільною. Слава ж нашій Україні – вільній, воскресаючій, соборній!

-3-

Яка краса: відродження країни!

Ще рік, ще день назад чувся плач рабів.

Мовчали десь святі під попелом руїни,

І  журно дзвін старий по мертвому гудів.

Коли звідкільсь взялась міць шалена, 

Як  буря все живе схопила, прийняла, -

І ось, дивись – в руках знамена,

І гімн побід співа невільна сторона.

Ми з гордістю й радістю можемо заявити всьому світові, що засяяло сонце над нашою землею, нашою державою – Україна здобула волю і незалежність. Перед світом постала держава з давньою історією, оригінальною духовною культурою, працьовитими, миролюбними людьми.

Сторінка друга

Символіка держави

Прапор, герб, гімн – символіка держави. Символіка – своєрідна візитна картка країни, вона ніби репрезентує її існування.

        Прапор, герб, гімн – це історичні святині. Вони виконуються на замовлення, а приходять до сердець людей тернистими шляхами буття рідного народу.

У кожному народу свої символи. Походження їх сягає корінням у далеке минуле. Кольорова гамма прапорів та малюнки гербів не раз змінювались. На ці зміни впливали події, які переживали народи. Зміна символіки – це також відображення історії.

        Друга сторінка нашого журналу присвячується державним символам України.

"Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України” (ст. 20 Конституції України).

-4-

Прослухайте легенду про наші символи.

Легенди про символи

Давно-давно жила колись жінка. І було в неї три сини. Росли сини чесними, сміливими, дуже любили свою матусю, готові були віддати за неї своє життя. Підросли вони і вирішили піти в світ прославляти свою матір.

Вирушив у дорогу найстарший син. Мати на згадку про себе подарувала йому золоту корону з трьома промінцями. Пішов син між людьми, і за трипроменеву корону, яка зігрівала людей і вела вперед, показувала шлях до кращого життя дали ім’я першому синові Тризуб.

Настала черга середульшого сина. Йому мати в дорогу подарувала жовто-синій одяг. Своїми звитяжними справами прославив він свою матір. Дістав середній син імення Прапор. А там, де був найменший син, зажди лунала дзвінкоголоса пісня. Адже мама подарувала своєму наймолодшому синові солов’їний. І отримав молодий син за свій голос і величний спів ім’я Гімн. І з того часу ідуть поруч три брати – Тризуб, Прапор та Гімн – і прославляють рідну неньку-батьківщину.

Сторінка третя

Державний прапор

Третя сторінка журналу присвячується нашій святині – Українському державному прапору.

"... І стяг синьо-жовтий – над нивами й водами, в небі твоїм на вітрах степових...”

       Для нашої, залитої світлом країни, жовтий та синій кольори були й найбільш підхожими. Це чудово зрозумів наш простий український народ, вимальовуючи свої хати спереду синім, а із затилля жовтим. Ці кольори давали народові любов до природи, яку він бачив саме в жовтім та лазуровім забарвленні: золотистий степ, синє небо, синє море, ріки з жовтими очеретами й рудими скелями. Символами України є чисте небо – символ миру й пшеничне поле – символ достатку.

-5-

"Державний прапор України – стяг із двох рівновеликих смуг синього і жовтого кольорів” (зі ст.20 Конституції України).

         Ревно ж бережімо нашу святиню і стараймося ніколи й нічим не заплямувати її .

Небеса блакитні

 

Сяють з глибини,

А пшеничні й житні

Мерехтять лани.

              Образ цей не зблідне,

              Хоч минуть жнива,

              Це знамено рідне –

              Злато й синева.

              Прапор наш, як літо,

              В сонці майорить –

              По долині жито,

              По горі блакить.

              Живи, Україно, живи для краси,

              І сили, і слави, і волі!

              Шуми, Україно, як рідні ліси,

              Як вітер в широкому полі.

                                                                   Д. Павличко

 

 

-6-

Сторінка четверта

Державний Герб України

Золотий тризуб на блакитному тлі – символ влади. він зустрічався ще за часів Київської Русі, зокрема на монетах київського князя Володимира Великого. Вчені спробували розшифрувати напис на монеті й прочитали надпис: "Володимир на престолі”. Яке значення вкладалося в тризуб? Єдиної відповіді серед істориків на це запитання немає.  Існує понад сорок версій, що пояснюють походження тризуба. Наведемо деякі з них.

       Тризуб – це символ державної влади.

       Це голуб – символ Святого Духа.

       У тризубі закладено глибокий смисл, він символізує триєдність – Бога –Батька, Бога-Сина, Бога-Святого Духа.

       Популярною є версія про те, що тризуб – уособлення трьох природних стихій – повітря, води й землі.

Деякі вчені вважають, що тризуб – це відображення триєдності життя. Це – Батько, Мати і Дитя, які символізують силу, мудрість, любов. Число 3 завжди вважалось казковим і чарівним. У багатьох казках ви знайдете розповіді про трьох богатирів, три бажання, три дороги.

"Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького законом, що приймається не менш, як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України” (зі ст. 20 Конституції України).

           Головним елементом великого Державного Герба України є знак княжої держави Володимира Великого (малий Державний герб України).

       

           Як птах золотий, в переливах

            На прапорі має, горить.

          Це знак наш, це фабрики й ниви,

          Це символ, що будемо жить.

-7-

              Це хліб наш, вугілля і цукор,

          Степи плодовиті, моря...

          Це в праці змозолені руки,

          Що подвигом завжди горять.

             Це наша любов, наша мужність,

          Вогняний порив боротьби,

          Це наша згуртованість дружня,

          Це пісня нової доби.

          Це юність, це клич покоління,

          Що йдуть крізь життєву грозу,

          Це слава твоя, Україно,

          Золотий, непокірний тризуб

                                                              М. Сопілка

Сторінка п’ята

Державний Гімн України

Пісня – окраса української нації – завжди була з людьми: у годину радості і горя, під час роботи і відпочинку, в свята і в будні. Важко злічити, скільки пісень  склав талановитий співучий наш народ – радісних і сумних, величних і жартівливих. У них втілена історія народу, відображена його душа – відверта й щира.

Пісня – душа народу, національний гімн – вищий прояв його волелюбних прагнень, духовних устремлінь.

Яскравим виявом національно-патріотичних почуттів українців нашої землі став вірш поета і етнографа Павла Чубинського "Ще не вмерла Україна”. Жодному нашому творові української літератури не судилася така велична і трагічна доля. Велична, бо в ньому втілена споконвічна мрія народу, здобути волю, виражена незламна віра у відродження України.

-8-

Трагічна, бо понад століття пісню-гімн переслідували, вбивали, забороняли, та як не силкувались – не вбили.

Відроджуватись, воскресають національні традиції України: її символіка, патріотичні та духовні гімни, серед яких і "Ще не вмерла Україна”.

Гімн "Ще не вмерла Україна”, поряд із Державним гербом – тризубом і синьо-жовтим прапором, є офіційним символом держави.

Історія головної пісні країни

15 січня 1992 року Указом Президії Верховної Ради "Про Державний Гімн України” була затверджена музика Михайла Вербицького як Гімн. 1996 році парламентарі внесли це положення в Конституцію, вирішивши слова головної пісні країни прийняти окремим законом. У зв’язку із цим Кабінет Міністрів створив спеціальну держкомісію з підготовки і проведення конкурсу на кращий текст Державного Гімну. Але всі 784 запропонованих варіанта слів експерти відхилили. Водночас у держкомісію надійшло понад 500 прохань прийняти як Гімн із певними змінами і тексті вірш Павла Чубинського "Ще не вмерла Україна”, написаний у 1862 році. І 14 червня 2000 року Кабінет Міністрів затвердив проект Гімну на слова Павла Чубинського, залишивши перший куплет і приспів добутку і змінивши закінчення в слові "Україна”. Президент Леонід Кучма підтримав пропозицію уряду. Верховна Рада лише через три роки затвердила слова Державного Гімну, прийнявши відповідний закон.

Закон "Про Державний Гімн України” прийнятий Верховною Радою України 6 березня 2003 року За запропонований Президентом України Леонідом Кучмою проект  проголосували 334 народних депутати.

-9-

Музика Михайла Вербицького.

Слова Павла Чубинського.

                                             Ще не вмерла України

і слава, і воля,

Ще нам, браття молодії,

усміхнеться доля.

Згинуть наші вороженьки,

як роса на сонці.

Запануєм і ми, браття,

у своїй сторонці.

Душу й тіло ми положим

за нашу свободу

І покажем, що ми, браття ,

козацького роду”.

Учні виконують Державний Гімн України.

      Ти не загинеш, Україно!

І мова прадідна твоя,

Що кожне слово в ній перлина,

Не вмре повік. І світ – зоря,

Твоя зоря засяє.

Поглянь, слов’янство оживає

І сили пробує свої:

Ганебні ярма розбиває,

Докупи всіх синів скликає...

А то ж усе брати твої!

Свої національні символи люди повинні шанувати  і берегти. Про це записано у ст. 65 Конституції України: «Шанування державних символів України є обов’язком громадян України».

-10-

Національні символи – це згусток високого духу народу, його історичних прагнень, унікальності, своєрідний генетичний код нації.

Сьогодні життя України змінюється на очах, постає стара, як ця земля, держава – вільна, незалежна, сонцем осяяна Україна. Ви – частина народу. Без вас, без мене, без нас усіх немає ні народу, ні історії. І нам творити нову історію держави, що займе належне місце серед вільних і рівних країн планети.

Україно, соборна державо,

Сонценосна колиско моя,

Ще не вмерла

Й не вмре твоя слава,

Завойована в чесних боях!

Живи та міцній, українська державо!

Вмирали в боях мільйони борців,

Щоб стяг синьо-жовтий піднявся величаво.

Й над Києвом стольним віки майорів.

Сторінка шоста

Народні символи України

У кожної країни є свої улюблені речі, дерева, рослини. Верба, калина, барвінок – невіддільні від українського народу. Ось верба – символ краси, неперервності життя. Вона дуже живуча: встромиш у землю гілочку – і виросте дерево, засип ранку порошком меленої вербової кори – і кров зупиниться. З давніх-давен в Україні вербу вважали святим деревом. Перед Великоднем шостий тиждень посту називався "Вербним”. На вербному тижні, у неділю, святили вербу. Освячені її гілочки служили оберегами полів від граду, під час грози її викидали на двір, щоб, як казали, "град припинився”, обкурювали хату від хвороб, клали у купіль немовляті. А ось хрещатий барвінок – символ вічності. Про нього існує така легенда.

-11-

 Це рослина, коли ще не мала своєї назви, дуже заздрила запашній фіалці, бо та була у великій шані серед людей. І тоді вона звернулася до богині Флори, щоб та подарувала їй аромат, красу і людську любов. Однак не всесильною була богиня квітів і весни і не могла вона нагородити рослину великою красою. Зате дала її гучну назву "вінка”, що означає "перемога”.  Що ж переможного вбачали люди у цій скромній, з такими ж скромними синіми квіточками рослини – вічнозеленій окрасі наших гаїв, садів? В ній прихована могутня цілюща сила перемагати тяжкі недуги. За це люди подарували барвінкові свою любов.

А це  - калина – символ краси, кохання, щастя. Навесні калина вкривається білим цвітом, стоїть як наречена в білому вбранні, а восени палахкотить гронами червоних плодів. Калиною уквітчують весільний коровай, оселю, печуть смачні пироги, лікуються. Народ склав про неї багато легенд та пісень.

А ось ще один символ українського народу. Погляньте на ці рушники. "Дім без рушників, - говорилося в народі, - як сім’я без дітей”.  Вони  - старовинні обереги  дому. Вишитий різними візерунками, рушник був неодмінним атрибутом багатьох обрядів: з рушником приходили породіллі вшанувати появу нової людини, зустрічали дорогих гостей, виходили в поле чи справляли обжинки, проводжали в армію; дівчина подавала рушник на знак згоди при сватанні, молоді ставали на рушник під час шлюбного обряду з рушником проводжали в останню путь. На багатьох рушниках були написи, як от: "На щастя, на долю”, "Хай щастить тобі, доню” та інші. Це побажання тій людині, якій призначається рушник.

Вишивали рушники різними способами і кольорами. Ось цей вишитий квітами, червоними і чорними хрестиками. Чому таке поєднання?

Дійсно, червоний – то любов, а чорний – то журба. В житті кожної людини бувають радість і смуток. Так і на рушниках люди виписували свою долю, показували свою життєву дорогу.

-12-

Хай на ваших життєвих дорогах-рушниках будуть тільки світлі, радісні кольори і не буде чорних – журби та печалі.

Ось ми й перегорнули усі сторінки нашого журналу. Щоб перевірити, як ви засвоїли матеріал, пропоную вам відповісти на запитання вікторини.

1. Які є Державні символи України?

2. Що символізує собою тризуб?

3. Що означають блакитний і жовтий кольори на прапорі України?

4. Коли було затверджено Верховною Радою України блакитно-жовтий державний прапор?

5. Хто автор гімну "Ще не вмерла Україна”?

6. Які ви знаєте народні символи України? Що вони означають?

tovtin.blogspot.com

Усний журнал "Державні символи України"

КЗ  «Чернівецька спеціальна загальноосвітня

школа-інтернат №2»

 

 

 

 

 

Усний журнал

«Державні символи України»

                                                 Автор – Семенова О.Л

                                                    Вихователь вищої категорії

 

 

 

 

 

 

 

 

 

м. Чернівці - 2017

 

Усний журнал

«Державні символи України»

Мета: збагатити знання учнів про нашу державу.

Розширити та уточнити знання учнів про державні символи України. Формувати навички поводження під час урочистих подій.

Збагачувати словниковий запас учнів, розвивати зв’язне мовлення, працювати над корекцією вимови.

Виховувати в учнів любов до Батьківщини, повагу до символів Української держави, формувати риси глибокого патріотизму.

Обладнання: портрет Т.Г.Шевченка, вишитий рушник, ілюстрації об’єктів символів України, Конституція України, плакат «Державні символи України», тлумачний словник, виставка книг, таблички, ноутбук, мультимедійна інтерактивна дошка, презентація.

Словник: символи, прапор, герб, гімн, Конституція, День незалежності, традиції, господарювання.

 

Хід заняття

І. Організація класу.

 1.Привітання учнів.

 2.Мовна хвилинка.

  -Мене звуть… Я живу…

 3. Слово вихователя.

  -Ось бачите, діти, ми з вами живемо в різних куточках, але в одній державі.

ІІ. Робота над темою.

1. Доповни вірш (Слайд).

Красивий,, щедрий, рідний край

І мова наша солов’їна…

Люби, шануй, оберігай

Усе, що зветься…   (Україна)

Вихователь. Що ви можете сказати про Україну? (Слайд).

Діти. Україна – наша найдорожча і найрідніша земля, наша Батьківщина.

2. Повідомлення теми та мети заняття.

Вих. Наше заняття сьогодні присвячене Україні, її державним символам. Ми згадаємо, що є державними символами України, повторимо правила поведінки в урочистих подіях, на яких присутні державні символи. Поговоримо про це на сторінках нашого усного журналу. (Слайд).

 

Сторінка І.

Україна – рідний край.

Рідний край, Україна, Батьківщина – прості, прекрасні слова. (Слайд).

Діти. Під рідним небом жайворон співа –

          Я рад би знати тих пісень слова.

          Я слухав, чув, співала та пташина

         Одне святеє слово: Україна. (Слайд).

         На ріднім полі шепчуть колоски –

         Я рад би знати тихі їх думки.

         Я слухав, чув, як кожна колосина

         Шептала тихе слово: Україна. (Слайд).

 

         У ріднім краї зелен-гай шумить –

         Я знати рад, про що він мріє, снить.

         Я слухав, чув, як кожна деревина

         Шуміла ніжне слово: Україна.

 

Вих. Отже, і птахи в небі, і колосся в полі, і ліс – це все наша Україна, наш рідний край. А звідки починається рідний край? (Слайд).

Рідний край починається від батьківського порогу, від тієї стежини, де ти зробив перші кроки; від калини біля твоїх воріт; з барвинку, який ніжно стелиться в садочку. (Слайд).

 

Діти: Мій край чудовий – Україна!

          Тут народились ти і я.

          Тут над ставком верба й калина,

          Чарівна пісня солов’я.

 

Вих.: Україна – це наша земля, наша країна зі славною історією, народ якої протягом багатьох віків боровся за свободу і незалежність. І зраз ми зможемо всі разом сказати…(Слайд).

Читають всі: Україна – це велика незалежна держава.

 

Вих. Яке найбільше свято нашої держави?

Діти: Найбільше свято нашої держави – День незалежності. (Слайд).

Вих. Коли Україна святкує День незалежності?

Діти: 24 серпня - День незалежності України. (Слайд).

 

Сторінка ІІ.

Державні символи України.

Вих. Кожна країна світу обов’язково має свої державні символи. (Тлумачний словник). Символ – це предмет, який характеризує державу, відображає її побут, традиції господарювання, історичне минуле, прагнення народу.

-Які ви знаєте державні символи України? (Слайд).

Діти: Державні символи України – це Державний Прапор України, Державний Герб України, Державний Гімн України.

Вих. У якому документі це записано? (Слайд).

Діти: Це записано в Конституції України. (Слайд).

Конституція України, стаття 20, І розділ.

Вих. У статті 20 І розділу Конституції України записано про державні символи України. (Слайд).

 

Сторінка ІІІ.

Державний Прапор України

(Слайд).

Діти: Прапорець, що я тримаю, для мене єдиний.

          Прапорець цей, що я маю, - символ України!

          Нема в світі більш святого й не буде ніколи.

          Він – край неба голубого над пшеничним полем.

Вих. Які кольори має наш прапор? Слайд).

Діти: Прапор України має два кольори: жовтий та синій.

Вих. Як ви думаєте, чому саме ці 2 кольори вибрано для нашого прапору? (Слайд).

Діти: а) Жовтий колір – це колір пшеничної ниви, колір хліба, зерна, що дарує життя всьому сущому на землі. (Слайд).

          б) Це колір жовтогарячого сонця, без лагідних променів якого не дозрів би, не заколосився хліб. (Слайд).

         в) Синій колір – це колір ясного, чистого, мирного неба. (Слайд).

Вих. Тому, мабуть, народ України й вибрав поєднання цих кольорів для свого національного прапора. А ось як про прапор записано в Конституції України. (Слайд).

Читають всі: «Державний Прапор України – стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів».

 

Сторінка ІV.

Герб України.

Державний Герб України – тризуб.

(Слайд).

Вих. Давайте пофантазуємо: чому саме тризуб вважають гербом України? Число 3 завжди вважалося казковим. Казки, у яких зібрано мудрість народу за чимало століть його існування…Пригадайте…Скільки богатирів було у казках? Скільки бажань виконують чарівники? Скільки доріг лежало перед казковими героями? (Слайд).

Діти: В казках є розповіді про трьох богатирів; про три бажання, які виконують чарівники; про 3 дороги, які лягають перед казковими героями.

Вих. А ще у тризубі зображено триєдність життя. Як ви думаєте, про що я говорю? (Слайд).

Діти: Це батько і мати, які символізують собою силу, мудрість, любов. Адже тато – найдужчий, мати – наймудріша, а дитя – плід любові.

Вих. Оці всі речі і поєднані в тризубі – гербі України. А ось як про герб України написано в Конституції України. (Слайд).

Читають всі: «Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького… Головним елементом великого Державного Герба України є знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України).  Конституція України.

 

Сторінка V.

Гімн України.

Вих. Що таке гімн? (тлумачний словник). (Слайд).

Діти: Гімн – це урочиста пісня, яка є символом її державності. (Слайд).

Вих. А як співають та слухають гімн? Запям’ятайте! Гімн співають та слухають стоячи!  А хто знає Гімн України?  Зараз я би хотіла, щоб ми всі разом прослухали і заспівали Гімн України та подивились ролик.(Слайд).

Прослуховування запису Гімну України. На полотні – слова Гімну.

Гімн України

Ще не вмерла України і слава і воля,

Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.

Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,

Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.

Душу і тіло ми положим за нашу свободу,

І покажем, що ми, браття, козацького роду.

Вих. Гімн України звучить щоденно о шостій годині ранку по Українському радіо. Назва «гімн» прийшла з грецької мови. Так у Стародавній Греції називали урочисту, похвальну пісню на честь богів і героїв. А яка пісня є Державним Гімном України? Як вона називається і хто її написав? (Слайд).

Діти: Державним Гімном України є пісня «Ще не вмерла України…». Її написали поет Павло Чубинський та композитор Михайло Вербицький.

Вих. Перегорнемо ще одну сторінку нашого усного журналу. (Слайд).

 

Сторінка VІ.

Цікавинка

Гра «Закінчи речення». (Слайд).

1. Наша Батьківщина - ….Україна.
2. День незалежності ми святкуємо…24 серпня.
3. Державними символами України є…Прапор, Герб, Гімн.
4. Які кольори має наш прапор?   Жовтий та синій.
5. Як називається герб нашої держави?    Тризуб.
6. Як називається пісня, що є Державним Гімном України?  

                                                    «Ще не вмерла України…»

7. Хто є авторами гімну України?                                                    

Поет Павло Чубинський та композитор Михайло Вербицький.

(Слайд).

Сторінка VІІ.

Заключна

Вих. Ось і підійшли ми до останньої сторінки нашого усного журналу. Зараз ми підведемо маленький підсумок того, про що ми сьогодні говорили. Скажіть, діти, вам сподобалось наше заняття?

Діти: Так.

Вих. Згадаємо, про що ми говорили сьогодні на усному журналі?

(Слайд).

Діти: Гарне жниво зародила козацькая нива.

          На арену світу вийшла вільна Україна. (Слайд).

          Суверенная держава в світі голос має.

          Синьо-жовтий прапор рідний високо тримає. (Слайд).

          Наш герб – тризуб – це воля, слава, сила. (Слайд).

          «Ще не вмерла України…» співає вся країна.

Вих. Мені також сподобався наш усний журнал. Але, діти, ви повинні запам’ятати: державні символи – це святиня, і шанобливе, трепетне ставлення до них є ознакою високої громадянської свідомості, національної гордості і культури людини. (Слайди).

Будьте патріотами, любіть святині своєї держави, шануйте їх. Любіть Україну. Поселіть назавжди неньку Батьківщину у своє серце. Я хочу запропонувати вам один цікавий ролик «Де Україна?». Прошу. (Перегляд ролика).

 

Ви знаєте, діти, що на Україні зараз велика трагедія. В нашій державі точиться запекла війна. Ми говорили сьогодні про державні символи. А я би хотіла, щоб ми зараз подивились ролик і прослухали духовний гімн України, який  звучить щоденно о двадцять четвертій годині ночі по Українському радіо. І нехай кожен з нас у душі щиро попросить Господа БОГА здоров’я, щедрот, Божої ласки. І головне – нехай перестануть гинути люди. Нехай на Україні настане МИР!

(Прослуховування духовного гімну «Боже, великий, єдиний…»).

Вих. Дякую всім за увагу та співпрацю.

naurok.com.ua

НАРОДНІ СИМВОЛИ УКРАЇНИ (Усний журнал. 2-й клас)

Народи світу дуже відрізняються одягом, традиціями, звичаями, уподобаннями. У кожного з них є свої національні святині, улюблені речі, дерева, тварини. Українці мають свої традиції, які споконвіку шанують і бережуть. Це — батьківська хата, материнська пісня, святий хліб, вишитий рушник, червона калина, зажурена верба, хрещатий барвінок, дивовижна писанка, вірний своєму народу лелека тощо. Усі вони — наші добрі і давні символи, обереги. Маючи такі чудові, прекрасні символи, український народ зумів зберегти від забуття наші пісні, легенди, думи, нашу історію, волелюбний дух.

 

Мета: здійснювати родинно-національне виховання на ґрунті відродження традицій української етнопедагогіки; формувати й розвивати морально-етичні та громадські риси: любов до рідного краю, усвідомлення себе громадянином України; шанувати народні традиції та звичаї; пробуджувати почуття гідності за свій народ; виховувати любов до рідного краю.

Обладнання: клас оформлений в українському стилі. На дошці — портрет Тараса Шевченка. На столі — хліб на вишитому рушнику, букет із барвінку, калини, колосся, вербових гілок; миска з писанками. Учні і присутні в українських костюмах. Ведучий називає сторінки журналу. Кожна група презентує свою сторінку.

 

Ведучий. Сьогодні на сторінках нашого усного журналу ми поговоримо про народні символи. Наші народні символи, оспівані в піснях, тому ілюстраціями будуть старовинні легенди, народні пісні, вірші улюблених поетів.

 

Сторінка 1. «Хата моя, хатинонька»

Батьківську хату кожен пам'ятає —

Це джерело для кожного життя.

Дорожчого на світі не буває,

Немає права це на забуття!

Там все знайоме до сльози з дитинства,

Там килим на подвір’ї з споришу.

Там дух живе сільського материнства,

Який я до сих пір в душі ношу...

Там яблуня, чи вишня, бугорочок...

Як буцімто нагадує: «це ж я»!

Для серця є у кожного куточок,

Що значить: батьківська свята земля.

Там навіть хата простягає руки,

Коли у батьківський заходжу двір.

«Закінчились нарешті мої муки»...

На мить сльоза погіршила мій зір.

Не падаю я в ноги нашій моді,

А в більшості підтримую прогрес.

Хоч один сонях там, на тім городі,

Мені дорожче замка до небес.

                                 Анатолій Іванов

 

Рідна хата — наша берегиня. Вона зігріта теплом материнської любові, осяяна мудрістю батька.

Біла хата... Білий колір в Україні — це символ чистоти, здоров'я, душевної краси. Тому за традицією стіни білили. Гарненька хатиночка у вишневому садочку, мов дівчина у вінку. У цій хаті народжувались, жили і помирали, щоб поступитися місцем нинішнім поколінням. У ній — корінь нашого народу. Вона — символ добра і надії. Про неї згадували в дорозі разом із матір'ю і батьком.

Українська хата — це колиска нашого народу. З неї пішли у світ Григорій Сковорода, Богдан Хмельницький, Тарас Шевченко, Іван Франко, Олександр Довженко. Цей перелік можна продовжувати й продовжувати. Тому й уявляється хата величезною, де долівка — земля, стіни — гори і ліси, а стеля — небо з зірками.

(Учні показують ілюстрації хати.)

 

(Звучить пісня «Хата, моя хата».)

 

Сторінка 2. «Хліб — усьому голова»

                  Хліб і слово

У стінах храмів і колиб

сіяє нам святково,

як сонце, випечений хліб

і виплекане слово.

І люблять люди з давнини,

як сонце незагасне,

і свій духмяний хліб ясний,

і рідне слово красне.

Бо як запахне людям хліб,

їм тихо дзвонить колос,

і золотом сіяє сніп

під жайворона голос.

І, мабуть, тому кожну мить

бешкетнику-харцизі

їх слово батьківське звучить,

як заповідь у книзі,

цей сплав чудесний, золотий

з ядристих зерен-літер:

«Не кидай хліба — він святий,

не кидай слів на вітер!».

                               Дмитро Білоус

 

Хліб — символ життя. З давніх-давен він у великій пошані в народу. Недаремно у молитві «Отче наш...» люди просили не позбавляти їх хліба, бо він не просто основа життя, хліб — то саме життя. Хліб називають святим. Він завжди лежав на столі. Пекли хліб на тиждень, розраховуючи, щоб його вистачило до нової випічки. Улюбленим повсякденним, святковим та обрядовим хлібом на Україні був учинений, тобто виготовлений на розчині, заквасці. Розчин робили на хмелю, потім залишали шматок тіста від попередньої випічки. Виготовляли закваску, потім тісто, яке не раз перемішували. Пекли хліб у добре розпаленій печі на поду (черені), підкладаючи під нього сушене капустяне листя.

На Україні завжди надавали перевагу житньому хлібу, а пшеничний — випікали на великі свята: Різдво, Пасху, весілля.

Хліб здавна є символом добробуту та гостинності. Протягом віків у народі вироблялося ставлення до нього як до священного предмета. Крихти й уламки хліба ніколи не викидали, а віддавали птиці чи худобі. За гріх вважалося не доїсти шматок хліба, а якщо такий шматок падав на землю, годилося підняти його, почистити від пилу, поцілувати й доїсти.

У традиційному інтер'єрі селянської хати хліб-сіль, покриті рушником, були необхідним атрибутом. Запрошуючи до столу, господар казав: «Просимо до нашого хліба-солі», а після застілля гості дякували за хліб-сіль. Розділити з кимось хліб-сіль — означало подружитися, побрататися. Зустрічати хлібом-сіллю дорогих гостей — цей звичай, що має глибоке коріння, дійшов до нашого часу.

Важливу роль відіграє хліб в обрядах і звичаях українського народу. З хлібом ідуть на родини, гостини, новосілля, сватання. На знак згоди дівчина подає хліб на вишитому рушнику, хлібом мати благословляє до вінця.

(Звучить пісня «Хліб — усьому голова».)

 

Сторінка 3. «Рушники, рушники — то матусі моєї роки»

Український рушник пройшов крізь віки і нині символізує чисті почуття, безмежну любов до своїх дітей. Рушник передавали як оберіг із покоління в покоління. А який він гарний! Без рушника, як і без пісні, не обходиться жодне сімейне свято. Рушники подавали і брали на сватанні, ними пов'язували наречених на заручинах, на рушничок ставали, коли брали шлюб.

(Виконується пісня про рушник.)

Пісня про рушник

Рідна мати моя, ти ночей не доспала,

Ти водила мене у поля край села,

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

І рушник вишиваний на щастя дала.

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.

Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,

І зелені луги, й солов'їні гаї,

І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,

І засмучені очі хороші твої.

І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,

І засмучені очі хороші, блакитні твої.

Я візьму той рушник, простелю, наче долю,

В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:

І дитинство, й розлука, і вірна любов.

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:

і дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.

                                                          Андрій Малишко

Ведучий. Важко уявити українську хату в Україні без рушників. «Дім без рушників, як сім'я без дітей», — говорить українське прислів'я. Їх вишивають для прикрашання оселі, для домашнього затишку.

Узори на рушниках — то давно забуті символи: ромб із крапкою посередині — засіяна нива; вазон чи квітка — світове дерево від неба до землі; людська фігурка, немов із дитячого малюнка, — знак Берегині, богині хатнього вогнища. Рушники висять над вікнами, над дверима, на покуті — це обереги від усього злого, що може зайти в дім.

«Хай стелиться вам доля рушниками!» — казали, бажаючи людині щастя.

(Виконання «Пісні про рушник».)

 

Сторінка 4. Пісня — душа українського народу

Яке це диво — українська народна пісня! Українська пісня — то живий скарб, що йде від покоління до покоління, несучи радість, смуток, чаруючи людську душу, даючи силу і натхнення.

Любов до рідного краю, мови починається з маминої колискової. У ній — материнська ласка і любов, світ добра, краси і справедливості.

Минають віки, змінюються покоління, а народні пісні залишаються. Вони володіють прекрасною здатністю полонити людські серця, допомагати в праці, овівати радістю відпочинок, розраджувати в горі, тамувати душевний біль, множити сили в боротьбі. Наша рідна Україна така співуча, що не лише кожне село, а й кожна вулиця мала свої пісні. Скільки зірок на небі, скільки квітів на землі, стільки й пісень в Україні.

(Виконується віночок українських пісень.)

 

Сторінка 5. «Без верби і калини нема України»

Ще тільки зійшов сніг, тільки пригріло сонечко, а верба вже поспішає привітати світ Із весною, даруючи йому пухнасті жовті котики. Це дерево зацвітає першим. Віддавна шанується в Україні.

Стоять верби над річкою чи ставком і, опустивши свої віти у воду, навівають сум.

Як йде весна до мого краю,

І грає сонце веселіше,

Верба найперша зацвітає,

І на землі стає світліше.

Верба схилилась над водою

І віти-коси в річці миє.

Своєю вродою простою

Людині завжди серце гріє.

А як журба на серці, туга.

Прийди до світлої вербички

І прихилися, як до друга

Чи як до рідної сестрички.

Вона послухає, зігріє

І стане легше в світі жити.

Вона твій біль забрать зуміє,

Верба уміє це робити.

Верба дарує нам багато корисного, лікує. Вона — ніби позначка води на землі. Тому й криницю копають завжди під вербою. На сухому місці це дерево не росте ніколи. «Де срібліє вербиця, там здорова вербиця», — говорить народне прислів'я.

Українці вважають вербу святим деревом і шанують його. На останню неділю перед Великоднем припадає Вербна неділя. Цього дня в церкві повсюди святять нарізані вербові гілочки. Повсюди в Україні побутував звичай ритуального биття ними.

Люди вірили в чудодійну силу живої верби. Вона мала достаток і здоров'я. Верба дуже живуча. Ввіткнеш гілочку чи кілок у вологу землю — виросте дерево. Верба — символ неперервності життя. Красива, ніжна, невибаглива, корисна.

 

Плакуча верба

Легенда Поділля

У матері-вдови було троє синів. Вони дуже любили маму. Росли вони добрими, роботящими, приносили радість усім людям. Та от напали на рідну землю вороги. Прийшов до матерів старший:

- Благословіть, мамо, за свій край боротися.

Стиснулося в матері серце, але благословила. Потім прийшов середній. І його мусила благословити.

А коли попросив благословення найменший, не витримала:

- Не пущу! — скрикнула. — Один ти у мене залишився!

- А земля у нас теж одна. Хто ж її захистить, як не я?

Ще більше защеміло у матері серце, але провела у дорогу і найменшого сина А сама щодня виходила на берег річки, синочків рідних виглядала Поверталися їхні друзі, схиляли .перед матір'ю голови, приносили їй невтішні звістки: загинули всі її сини героями. Довго плакала-ридала мати над річкою, не хотіла в хату без дітей вертатися. А на ранок побачили люди на березі вербу, що невтішно додолу схилила свої віти.

Отак на світі з’явилася плакуча верба.

(Звучить пісня про вербу.)

 

Сторінка 6. Калина — символ нев'янучої краси нашої України

Калина — найчарівніша рослина, кущ, про неї складено найбільше художніх творів, пісень, легенд, прислів'їв, загадок. Із давніх-давен вона була найулюбленішою рослиною, що росла біля кожної хати українця. Калина давно стала символом України.

Кожен із нас усе життя пам'ятає пісні, які співала нам мама, — колискові. Вони передають материнську любов і ніжність. У своїх піснях матері виспівують своїй дитині щасливу долю, міцне здоров'я.

Тож заспіваймо колискову пісню, яку ви всі знаєте.

(Звучить пісня про калину.)

На калині мене мати колихала,

В чистім полі щастя-долі побажала..!

Ой, калинонько червона, не хилися,

В чистім полі щастя-долі наберися.

Та літа давно минули, одлунали,

Як мене гілля високе колихало.

Знов калина коло млину розцвітає,

Мого рідного синочка забавляє.

Виростай же, мій синочку, мій соколе,

Тобі щастям колоситься рідне поле.

Пролягла тобі на зорі путь орлина,

І в дорогу проводжає цвіт калини.

(Учні розповідають легенди про калину.)

Жила в одному селі дуже гарна дівчина. Помітив її якось воєвода, вирішив продати, щоб мати великі гроші. Але дівчина була дуже швидкою, і була б утекла, якби не зачепилася своїм намистом за кущ калини. Розсипалося намисто. Дівчину було спіймано, так і загинула вона в неволі. А на тому місці, де розсипалося червоне намисто, виросли кущі з криваво-червоними плодами. Це була калина.

Колись давно нашу землю загарбали татари. Вони нападали на. села й міста, спалювали їх, старих людей і дітей убивали, а молодих забирали в полон. Ось одного разу схопили вони зненацька кількох дівчат і наказали провести до великого міста. Дівчата завели лютих ворогів у непрохідні ліси. Коли зрозуміли вороги це, то було вже пізно, адже потрапили всі в густі хащі. Оскаженілі від люті, порубали вони дівчат шаблями. Там, де пролилася кров дівоча, виросли кущі з яскраво-червоними ягодами, ніби краплинами крові.

Калина є пам'яттю за всіма полеглими.

На весіллях калиною оздоблювали коровай та гільце, вбрання нареченої, щоб підкреслити її чистоту, дівочу невинність, а також одяг молодого та весільні вінки. На хрестини калину затикали в калачі, шишки для кумів, клали в першу купіль дитини. Дівчата садили цей кущ й на могилах коханих.

(Виконання пісні «При долині кущ калини».)

 

Сторінка 7. «Цвіти, цвіти та барвіночку...»

Не знайдеться в Україні такого села чи міста, де б не було цієї рослини. Не боїться вона ні затінку, ні морозу. За таку вдачу барвінок став символом мужності, життя, символом справжнього козака.

Хрещатий барвінок... Не обходилось без нього жодного весілля. Його вічнозеленими листочками заквітчували шлюбне вбрання нареченої, устеляли доріжку перед молодими, а разом із кетягами червоної калини прикрашали коровай. На весіллі барвінок — символ вірності, краси і цнотливості.

Легенда про барвінок

Жили колись давно чоловік із дружиною у любові і злагоді. А найбільшою потіхою для них був їхній синочок на ім'я Бар. У скорому часі виріс він гарним парубком. Багато дівчат мали собі на думці вийти за нього. Сохло серце за Баром в однієї дівчини, котра мала за маму відьму. Посватався Бар до іншої, котра називалась Вінка. Ніяка ворожба відьми не могла розбити того кохання. І ось прийшов день весілля. Щасливі молодята стояли на воротах для батьківського благословення і чекали тієї хвилі, щоб піти до святої церкві до шлюбу. Аж тут казна-звідки ворожка зі своєю дочкою. Ворожка стала перед молодими, проголосила своє прокляття і окропила їх чорним смердючим настоєм якогось зілля. За. хвилю на місці, де стояли Бар і Вінка, вже нікого не було. Кинулися люди до ворожки, а вона махнула руками і злетіла чорною вороною. Кинулися до її дочки, а та злетіла до хмар сірою галкою. Впала матінка Барова на те місце, де стояв її син, і скропила землю слізьми. І сталося диво: на очах у всіх із землі проросло зелене зілля, уквітчане дрібненьким блакитним цвітом...

А назвали його Барвінком. І тягнеться він до хат, до батьківських могил. Кожна дівчина вплітає його у свій весільний вінок.

(Виконується пісня про барвінок.)

 

Сторінка 8. Український вінок

Віночки з роду-віку були найкращою прикрасою дівчини, неодмінною ознакою національного українського одягу. Український віночок — не просто прикраса, а оберіг, адже в ньому є така чаклунська сила, що болі знімає, волосся береже. До віночка впліталось багато різних квітів, кожна квітка щось символізувала. Деревій — символ нескореності, барвінок — символ материнської любові, ружа, мальва і півонія — символи віри, надії і любові. Ромашка у вінку наймолодша за своїм віком, приносила не лише здоров'я, а й доброту і ніжність. Любисток додавали, щоб хлопці любили. І обов'язково вплітали калину — символ дівочої вроди та нашої України. А всього в українському віночку — дванадцять квіточок. І кожна — лікар, оберіг від злих сил.

(Виконується веснянка про віночок, вірш.)

Віночок

Квітка до квіточки, спіле колосся

Гілочка хмелю, барвінку лоза... —

Сонячний промінь лоскоче волосся,

Наче в короні голівка-краса!

Скільки століть цей віночок барвистий

На українських дівчатах цвіте —

віру, надію, любов нашу чисту

З піснею в серце впліта золоте.

Не перемінеться звичай, я знаю,

Так прикрашати себе навесні, —

Щира листівка із рідного краю,

Ясний вінок — нагорода мені.

 

Сторінка 9. Писанка — символ України

У спадщину від пращурів дісталась нам дивовижна писанка. Це диво — витвір рук людських — народжується не з дерева, не з металу, а зі звичайного яйця і є мініатюрним живописом. Напередодні Великодня в Україні був звичай розписувати яйця і дарувати з добрими побажаннями друзям, родичам, знайомим. Яйце стало символом вічності життя. Отже, писанка — це мініатюрний символ життя. Розписуючи писанки, дівчата потай ворожили над білою шкаралупою яйця, купали кожне яйце в трав'яних фарбах, покривали символами сонця, воскресіння, любові, радості і щастя.

Легенди про писанку

«На Київщині оповідають, що коли Ісус Христос ходив зі св. Петром по землі, то вони проходили через одне село, а там жиди були; побачили вони Христа та й почали камінням і грудками жбурляти в нього. І як торкнеться камінь Ісусової одежі, зробиться з нього писанка, а як торкнеться грудка, то перетвориться на крашанку. Святий Петро позбирав усе те до кишені, а пізніше людям роздав. З того й пішов звичай готувати писанки та крашанки на Великдень».

«Коли Спаситель ніс свій хрест на гору Голготу, стрітив чоловіка, що саме ніс до Єрусалима яйця в кошику на продаж. Чоловік видів, як тяжко нести Ісусовий хрест, поставив свій кошик у рові при дорозі, а сам кинувся помагати Спасителеві. Ішли вони і несли хрест аж на гору Голготу. Коли ж Ісуса вже і розп'яли, пригадав собі той чоловік за свій кошик і вернув знов на те місце, де єго оставив. Приходить — дивиться, а в кошику всі яйця пописані та покрашені. Не поніс же він їх більше на продаж, лише вернув додому та сховав на пам'ятку, бо мав си то чудо за вдяку від Христа, за то, що ему поміг нести хрест. Та від того пішло то, те крашене та писане яєць на Великдень».

 

Сторінка 10. Дивовижний птах

Лелека... Тепер не скрізь побачиш цього дивовижного птаха. В Україні його звуть по-різному: чорногуз, лелека, бусол, бузько, веселики. Птах селився поблизу до людських осель — на хатах, клунях, хлівах.

Повір'я було: в кого поселився лелека — тому щастя буде довіку. І горе тому, хто зруйнує гніздо птаха. Існує багато легенд про походження цього птаха. За однією з них. Бог дав людині мішок і наказав віднести далеко в ліс, але не розв'язувати і не заглядати в нього. Та на півдорозі чоловік не витримав і поцікавився, що несе. Як тільки він розв'язав мішок, із нього повистрибували жаби, повилазили вужі та змії і розповзлися по всьому світу. Розгніваний Бог перетворив чоловіка на лелеку і звелів ходити по болотам і збирати усяке гаддя. Дуже любимо ми лелек за те, що вони повертаються до своїх гнізд і приносять на крилах весну... Лелека — символ любові до рідної землі.

(Виконується пісня про лелеку.)

Летять великі птахи

Ліси, поля минають,

Ту хату де осядуть —

Щасливою вважають..

Лелека-чорногузка

Це — символ України,

Як оберіг у хаті

Великої родини.

На білих крилах птаха —

Хвиляста чорна смуга.

Неначе розлилася

За рідним краєм туга.

Бояться його миші

Та пухлі, товсті жаби,

Але про нього кажуть

Лелека щастя вабить!!!

 

Наша земля, рідна оселя, солов'їна мова, невмируща пісня, червона калина, плакуча верба — є нашою рідною Батьківщиною, Тож любімо її, шануймо її, бережімо і будьмо гідними синами й доньками.

 

Світлана ПОГОРІЛА,вчитель початкових класів БілоцерківськоїЗОШ І—III ст. № 20, Київська обл.Перша всеукраїнська газета для першого вчителя«Початкова освіта» № 9 (729), травень 2014

ukped.com

Усний журнал "Символи моєї України"

 

 

Символи

моєї    України

 

 Усний журнал

            підготувала  вчитель початкових класів

                         Вовчищовицького НВК

                        Бутрак Оксана Іванівна

 

 

                                                                                         «Символи не обирають –

          символи успадковують».

 

Мета. Продовжити роботу з вивчення учнями державних символів України; розвивати пізнавальну активність; виховувати любов до Батьківщини, шанобливе ставлення до історії ,  традицій  та символіки України; виховати в учнів  почуття національної свідомості, повагу до державних символів.

Форма проведення: усний журнал.

Місце проведення: класна кімната.

Обладнання: державний прапор України, зображення герба України, запис національного гімну «Ще не вмерла України …», карта України.

 

Вчитель. Діти, ми живемо в такій чудовій країні -  Україні!

 24 серпня 1991 року – день проголошення Акту незалежності України – став поворотним у житті українського народу і відкрив нову еру в історії України.

 Україну, як незалежну державу, визнали понад 150 країн.

 4 вересня 1991 року Верховна Рада України прийняла рішення про встановлення над будинком Верховної Ради Національного синьо-жовтого прапора та ліквідацію назви Українська Радянська Соціалістична Республіка. З того часу наша держава називається Україною.

 

 

 

 

 

 

 1-й учень.

  Україно! Мій духмяний дивоцвіт,

  Голубінь над чистим золотом колосся.

  Через терни йшла до волі стільки літ,

  І настав той світлий день, коли збулося!

 

2-й учень

       Україно мила, краю мій чудовий!

 Чи є в цілім світі ще така краса?

 Весно наша рідна, в запахах бузкових,

 В голубім серпанку дівчини коса.

  

 3-й учень

  Вся в садах вишневих, у пахучих м`ятах,

  В розлогих долинах пахне яблунь цвіт.

  Земле ти вродлива, земле ти багата,

  Не знайдеш такої – обійди весь світ.

 

Вчитель. Кожна держава має свою символіку. Національні символи – невипадкові значки і барви. Вони постають унаслідок історичного та культурного розвитку  народу і тісно пов`язані з його духовністю, його прагненням до єднання. Ці образи-символи уособлюють красу України, духовну міць її народу, засвідчують любов до рідної землі. Символ – знак, який характеризує державу, відображає її побут, традиції, господарювання, історичне минуле, прагнення народу.

 Стаття 20 Конституції України свідчить: «Державними символами України є Державний прапор України, Державний герб України, Державний гімн України».

 Символіка держави – це своєрідна візитна картка країни, вона ніби зображує, підтверджує її існування.

 

 

 

 

Сьогодні я пропоную пригадати історію України, познайомитися з її символами. Знайомство буде відбуватися сторінками журналу «Державні символи моєї України».

 

 

    Перша сторінка журналу – синьо-жовтий прапор.

       «Наш стяг – пшениця у степах

       Під голубим сплетінням неба»

 

  Прапор – це офіційна емблема держави, її суверенітету. Сучасний прапор України  – жовто-блакитне полотнище прямокутної форми, яке складається з двох рівних за шириною горизонтально розташованих смуг: верхньої – синього кольору, нижньої – жовтого кольору із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3.

 Синій і жовтий кольори є державними кольорами України. Поєднання цих кольорів в українській символіці має давнє походження і трактуватися може по-різному.

 Жовтий колір – це колір пшеничного поля, колір хліба, зерна, що дарує життя всьому сущому на землі. Жовтий колір – це ще й колір жовтогарячого сонця, без лагідних променів якого не дозрів би, не заколосився б життєдайний хліб.  Синя барва – барва ясного, чистого, мирного неба. А невже без живлющої матері-води визрів би хліб? От і ще один блакитний колір – колір води.

 Сьогодні гордо розвівається синьо-жовте знамено, ніби промовляючи навкруг: «Є у світі Україна!»

 Державний прапор України був затверджений постановою Верховної Ради від 28 січня 1992 року.

 Державний прапор – це не тільки символ, гордість і святиня, він ще й символізує її суверенітет, незалежність.

 

 

 

 

 

 

                    4-й учень                     5-й учень

Синій, як море, як день,  золотий –    Синьо-жовтий прапор України -

З неба і сонця наш прапор ясний.   Це безмежне небо синє-синє,

Рідний наш прапор високо несім!   А під небом золотіє нива,

Хай він, уславлений, квітне усім!    І народ там – вільний і щасливий.

Гляньте, на ньому волошки цвітуть,  Прапор, як святиню, любі діти,

Гляньте, жита в ньому золото ллють.  Треба шанувати й боронити.

З жита й волошок наш прапор ясний.  Прапор – символ нашої держави,

З неба і сонця, як день весняний.   Він для всіх – ознака сили й слави.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Друга сторінка журналу – гімн України

 

 

 

Слово   гімн  грецького походження  (похвальна пісня) – урочиста пісня, прийнята як символ державної національної єдності. Гімн – урочиста головна пісня, яка прославляє Україну.

 Національним гімном України стала пісня «Ще не вмерла України ні слава, ні воля…». Текст до неї написав  український поет, видатний український діяч XІX століття, вчений-етнограф  П. Чубинський, музику склав композитор М. Вербицький.

 Гімн – одна з найбільших святинь народу. Це слова і музика, при виконанні яких відчуваєш гордість за свій  народ, за свою державу. Ця урочиста пісня звучить під час відзначення державних свят, вшануванні почесних гостей держави. З гімну починають урочисті збори, свята, надзвичайні масові події, гімном їх завершують. Слухають і виконують гімн стоячи.

       Наказом Верховної Ради від 15 січня 1992 року затверджено музичну редакцію гімну.

6-й учень

  Слова палкі, мелодія врочиста…

  Державний гімн ми знаємо усі,

  Для кожного села, містечка, міста –

  Це клич один з мільйонів голосів.

  Це наша  клятва, заповідь священна,

  Хай чують друзі й вороги,

 Що Україна вічна, незнищенна,                                                                                                                                            Від неї ясне світло навкруги.

 

 

 

Третя сторінка журналу -  тризуб

 

 Герб – це символічний знак, ключ до історії роду, міста, держави. Герби бувають різні: на них зображають рослин, звірів, птахів. Цей знак свідчить про те, чим славна держава, що символізує її могутність. Герб – офіційна емблема, що зображується на грошових знаках, печатках, на офіційних вивісках державних установ.

 Малий Державний Герб України – золотий тризуб на блакитному тлі.

 Тризуб вписаний у щит відповідної форми. Щит – невід`ємний, сталий і визначений за формою зображенням. Він  - головна ознака геральдичної системи, по суті, саме щит перетворює будь-який знак на герб.

 Тризуб зустрічається ще з часів Київської Русі. Отже, нашому гербу – більше тисячі років! Тризуб можна намалювати  так, що він матиме вигляд переплетених літер заповітного для кожного українця слова «воля».

 Незважаючи на всілякі заборони  й утиски, тризуб продовжує жити в українському народові. відродження його як національного символу почалося в роки першої світової війни національно-свідомими силами , що відстоювали ідею відбудови незалежної соборної України-Русі.

 У 1918 році  на засіданні Центральної Ради її голова  Михайло Грушевський висунув пропозицію затвердити державним гербом Української народної Республіки тризуб, як знак княжої влади часів Київської Русі.

 Нове народження тризуба відбулося 19 лютого 1992 року, коли було прийнято Постанову про герб України.

7-й учень             8-й учень

  Наш герб – тризуб. У ньому сила    Тризуб, немов  сім`я єдина,

  Отця небесного і Сина.      Де тато, мама і дитина

  Уважно придивись до нього –    Живуть у мирі любові

  На Духа схожий він Святого,     На Україні вольній, новій.

  Що голубом злетів з небес                                       І у людських серцях воскрес.

  

 

 

 

     Четверта сторінка журналу - вікторина

 

1.Назвіть один з найдавніших знаків , який є гербом України.

         (Тризуб)

2.Коли було прийнято постанову про Державний прапор України і якого він кольору?

(28 січня 1992 р., синьо-жовтий)

3.Як називається Гімн України?

(«Ще не вмерла України  …»)

4. Хто є автором слів Гімну України?

(Павло Чубинський)

 

5.Назвіть український Національний Герб.

        (Тризуб)

6.Назвіть найбільшу святиню українського народу в музичній символіці.

        (Гімн)

 

7.Назвіть композитора, який вірш П. Чубинського поклав на музику, цей твір невдовзі став гімном.

(Михайло Вербицький)

 

8.Назвіть пісні, які виконують як Гімн України.

(«Ой, у лузі червона калина»,

«Боже великий, єдиний…»)

 

 Вчитель. На цьому, діти, ми закінчуємо урок про символіку нашої держави.  Золотий тризуб, синьо-жовтий прапор і урочистий гімн прославляють рідну неньку – Україну. Любіть свій рідний край, шануйте рідний народ, поважайте державну атрибутику, будьте гідною зміною своїм батькам!

 

 

 

 

 

 

naurok.com.ua

Усний журнал ) (Виховна година) Мета

Молочанський НВК «НВК І-ІІІ ст. –гімназія»

Батьківщина-рідна Україна

Виховна година

Тема. Батьківщина – рідна Україна ( Усний журнал )

(Виховна година)Мета. Закріпити знання учнів про Україну. Розширити знання про єдність, незалежність і суверенітет нашої держави, викликати у дітей почуття гордості за неї. Розвивати в учнів бажання брати посильну участь у розбудові та зміцненні єдності нашої держави, наполегливо вчитися, щоб принести якомога більше користі Батьківщині. Виховувати майбутнього захистника своєї Вітчизни. Прищеплювати інтерес до вивчення географії, історії, звичаїв і культури.

Обладнання: Мультимедійна дошка, малюнки дітей, демонстраційний матеріал (вінок, квіточки, малюнки предметні)Виховна година

Сторінка 1.

Учитель.

- Як ви вважаєте, чому землю на якій ми живемо називають Батьківщиною? (Ми тут народилися, ми тут живемо. Тут наші рідні, що це все створювали на благо нам, щоб ми змогли гарно жити і розвиватися далі).

Мандруватимемо ми з вами сторінками нашого усного журналу. Перша сторінка – це тема виховної години “Батьківщина – рідна Україна!” (Слайд 1; ст.1 журналу)Говорити будемо про Україну, мальовничу нашу державу.

(Слайд 2,3 – зачитування вірша)

Багато письменників писали про Україну. Прочитаймо їх вислови.

Україно! Ти для мене диво!

(В.Симоненко)Всім серцем любіть Україну свою, Свою Україну любіть.

І вічні ми будемо з нею. (В.Сосюра) За неї Господа – моліть.

(Т.Шевченко)

Усе моє, все зветься Україна.

(Л. Костенко)- Діти, а щоб жити у мирі і злагоді, розвиватися, що ми повинні дотримуватися ? (закону)

- А де записані всі закони, за якими має жити кожен громадянин України? (В Конституції України – головний закон держави).

Отже, Батьківщина – це земля, на якій ми народилися, яку ми любимо понад усе.

Учениця

Моя Батьківщина – це вишеньки цвіт

І верби над ставом, й калина.

Моя Батьківщина – це мрії політ,

Це рідна моя Україна!

Моя Батьківщина – це наша сім’я,

Затишний куточок і хата.

Це мама, татусь, бабця, дідо і я,

Всі рідні і друзів багато.

Моя Батьківщина – це злагода й мир.

Та небо, бездонне й чудове,

Це пісня чудова, що лине до зір,

Й дитинство моє світанкове.

Моя Батьківщина – ліси і поля.

Від них в нас і радість, і сила.

Це та найсвятіша і рідна земля,

Що кожного з нас народила.Сторінка 2. Історія України.

Учитель.

• Погляньте на глобус. Як називаються ось ці частинки Землі? (материки). На глобусі ми знайдемо материки й океани. На материках є багато різних держав, країн, де живуть люди. Вони всі різні. Кожен народ має свою культуру, побут, мову, звичаї, закони. І кожен має Батьківщину, як рідну неньку, до якої так і хочеться завжди прилинути, відвідати, побачити знову і знову. Адже куди б ви не поїхали, ви завжди повертаєтесь на свою Батьківщину, де живуть всі ваші близькі і рідні.

Ми живемо в Україні!

• Як називається наш народ? (українським)
• (Слайд. Вірш “Народитись українцем” – зачитує вчитель)
• Це наша Україна. (Слайд) (Учитель показує народи. Запитує інформацію із слайда)
• А чи завжди Україна була незалежною, вільною країною? (Ні)

За нашу територію велися тяжкі бої. Український народ прагнув до волі, до створення власної держави. Але до незалежності був тяжкий шлях. Це різні навали інших держав, це протистояння гітлерівському нашестю, ІІ світова Війна. Наша Україна вільна й незалежна, а це заслуга всього народу, багатьох його поколінь.

• Що ви знаєте про дату 24 серпня? (Слайд. Проголошено Акт про незалежність України)

Надзвичайно чудова і красива природа нашої України. (Малюнки дітей). Діти підготували малюнки на тему “Україна” (Демонстрація малюнків).

• Що зображено на малюнку?

Учениця.

Вірш “Я люблю кожну квіточку в полі”.Сторінка 3. Державна символіка України.

- Продовжіть речення

- Державними символами України є: гімн, герб, прапор). Слайд (Кожен народ …)

Діти підготувалиповідомлення про:

(Слайд) Герб

Наш герб - тризуб,

Немов сім’я єдина

Де тато, мама і дитина

Живуть у мирі і любові

На Україні вольній, новій.

Герб – знак, що символізує владу держави. Золотий тризуб на синьому фоні. Символізує мир, спорідненість поколінь. Це символ відродження Батьківщини. Схематичне зображення слова “воля” – свобода, адже український народ завжди прагнув до волі.(Слайд) Прапор

Має колір жовто-синій.

І повинен кожен знати

Як два кольори єднати:

Синє небо – верхня смуга,

Жовте поле – нижня смуга.

Я підношу із любов’ю

Прапор ніжно – кольоровий (І. Чубач)

Прапор – офіційна емблема держави, що символізує суверенітет – незалежність державної влади. Прямокутне полотнице, яке складається з двох різних за шириною горизонтально розташованих смуг: верхньої – синього кольору, нижньої – жовтого кольору – що означають ці кольори? Жовтий – колір пшеничної ниви, зерна, що дає життя всьому живому на землі. Це колір сонця без ласкавих променів якого не визрів би хліб. Блакитний – колір ясного неба, чистого і мирного.

(Слайд ) Учень. (Вірш “Державний гімн України”)

Слова палкі,

Мелодія врочиста, - Це наша клятва,

Державний гімн Заповідь священна,

Ми знаємо усі. Хай чують друзі й вороги,

Містечка, міста - Що Україна вічна,

Це клич один. Незнищенна,

З мільйонів голосів. Від неї лине світло навкруги.

(Н. Поклад)

Слухання та спів пісні “Ще не вмерла України”

Сторінка 4. Вірш “Я народилась в Україні” Літературна.

Я народилась в Україні

І почала своє життя

Тут небеса високі й сині

На що не глянеш – все моє!

Трава для мене зеленіє;

Для мене світлі дні ясні.

І сонце пестить та леліє;

Летить до серденька пісні.

Тут кожна квіточка співає.

Струмочок ніжно жебенить.

І краю кращого емає

Де б я могла так вільно жить!

Вірш про Україну.(Лист від письменнимків)

- Закінчіть речення віднайшовши загублені слова

Ось небо блакитне і сонце в зеніті!

Моя Україна – найкраща у … ! (світі)

Моя Україна – це ліс і озерця,

Безмежні степи і чарнівні … . (джерельця)

Красиві пейзажі і гори високі,

Міста старовинні і замки прекрасні.

Великі будови наші, … (сучасні)

Сади чарівні, мальовничі села.

Моя Україна - це пісня … . (весела)

Це щира, багата, як світ її мова,

Крилата, така мелодійна, … . (чудова)

Її оберег – верба і … . (калина)

Найкраща у світі – моя … . (Україна)

Бо нам найрідніша Вітчизна і мати.

То як же нам, дітям, її не … . (кохати)

Сторінка 5. Народні символи України.

Доповніть речення:

• Народ має свої споконвічні народні символи: верба, калина, криниця, тополя, барвінок, лелека, груша, віночок). Щоб краще познайомитися із народними символами до краєзнавчого музею. Я екскурсовод. Слухаємо уважно.

Верба.

Здавна у нашому народі найбільш шановним деревом є верба. “Без верби і калини – нема України” – говориться в народній приказці. У нас росте близько 30 видів. Говорять: “Де вода, там і верба”. Вона своїми коренями скріплює береги, очищає воду. Коли копали криницю, то кидали шматок вербової колоди для очищення води. Про тиху вербу народ склав багато пісень. У багатьох своїх творах згадує вербу і Т.Г.Шевченко.

Перебуваючи на засланні у пустелі біля Каспійського моря, Шевченко посадив вербову гілочку. Він доглядав за нею і виросла вона йому на втіху. Росте верба Шевченкова і досі.

Калина.

Завжди любили люди цілющу красуню калину. Калина є символом дівочої краси, ніжності. Вона росла біля кожної хати. Дівчата вишивали на сорочках калину, її вплітали у віночок. З гілочок робили сопілки. Слабеньким дівчаткам – немовляткам робили колисочки. Калину оспівують у піснях, складають легенди. Дівчина завела у болото ворогів бусурманів. Багато загинуло. Загинула і молода красуня. На місці її загибелі виріс кущ, який назвали на честь дівчина калина.

Віночок

Це і символ і оберіг. Українські дівчата ходили у віночках, у які вплітали багато різних квітів, близько 12 видів. Кожна квітка, щось символізувала.

Безсмертник – символ здоров’я

Деревій – символ нескоренності

Барвінок – життя і безсмертя людської душі

Цвіт вишні і яблуні – символ материнської душі

Калина – символ краси

Любисток – символ відданості

Волошка - вірності

Ромашка, мальви, півонії – символ надії, віри, любові

Хміль – символ гнучкості і розуму

Мак – символ печалі та смутку.

Носити віночки починали, з трьох років.

Лелека.

Улюбленим птахом є лелека. Його назвали на честь добра. Лелека говорять живе у душі доброї людини. Тому вона мостить гніздо на подвір’ї добрих людей.

Криниця.

Символізує достаток, невичерпну людську доброту, щирість, привітність. Криничну воду здавна вважали святою, як хліб і сіль.

• На цьому екскурсія завершена.

Сторінка 6. “Я маленький ерудит”

• Перевіримо, які ви були уважними. За кожну відповідь квіточка, яку ми вплетемо у віночок.

Вікторина.

1. Яке місто є столицею нашої держави? (Київ)
2. Назвіть державні символи України? (Герб, гімн, прапор)
3. Який кущ вважають народним символом України? (Калини)
4. На честь кого було названо місто Київ? (На честь брата Кия)
5. Як називається основний закон України? (Конституція України)
6. Яка мова в Україні є державною? (Українська)
7. Яка найбільша річка в Україні? (Дніпро)
8. Державний Герб України – це … ? (Тризуб)
9. Якого кольору Державний прапор України? (Синьо-жовтий)
10. Урочиста пісня нашої держави – це? (Гімн України)
11. Найвищі гори в Україні – це … ? (Карпати)
12. Що матері дарують своїм дітям на щастя, на долю, виряджаючи в дорогу? (Вишитий рушник)
13. З чим українці зустрічають гостей? (Хліб – сіль)
14. Як називається символ, який українки одягають на голову? (Вінок)
15. Яка улюблена страва українців? (Сало, борщ, вареники)

Ми живемо в м. Молочанськ – це ж наша мала Батьківщина.Сторінка 7. Історія нашого міста .

(Зачитування повідомлення заздалегіть підготовленим учнем) Учитель.

Наша Батьківщина – Україна. Незважаючи на всі негаразди, всі ми прагнемо одного – миру, спокою, міцної і квітучої держави. Наталя Бучинська дарує нам пісню “Моя Україна”

l.lekciya.com.ua

Кировская многопрофильная гимназия - Виховний захід. Усний журнал "Твоя країна

Меню сайта Форма входа Категории раздела Поиск Календарь Статистика Онлайн всего: 1 Гостей: 1 Пользователей: 0

Вітаю Вас, Гость · RSS 24.06.2018, 12:30 ВИХОВНИЙ ЗАХІД. УСНИЙ ЖУРНАЛ «ТВОЯ КРАЇНА - УКРАЇНА» ТЕМА: Твоя країна – Україна МЕТА: - розширити та систематизувати знання учнів про Україну; - знайомити школярів з історією виникнення назв міст України, та їх географічним положенням; - формувати громадянську компетентність учнів; - формувати почуття належності до своєї країни, до її історії, вміння - розвивати просторові уявлення дітей, логічне мислення, мовлення; - виховувати любов до Батьківщини, бережливе ставлення до природи. ОБЛАДНАННЯ: мультимедійна презентація, фізична карта України, глобус, державна символіка України, картки для роботи в групах(набор прислів’їв). ФОРМА ПРОВЕДЕННЯ: усний журналДевіз заходу( Демонструється слайд № 1 )      Знайте: хай життя снує, бо хоче зміни,       Хай холодами б’є, хай спекою пече,      Ми будем тим, чим є: ми – діти України,       Бо українська кров у нас тече.             В.Онуфрієнко Читання акровірша( Демонструється слайд № 2)       У всіх людей одна святиня,       Куди не глянь, де не спитай.       Рідніша їм своя пустиня,       Аніж земний в чужині рай.       Їм красить все їх рідний край.       Нема без кореня рослини,       А нас, людей, без батьківщини.       - Діти, як називається країна, де ми живемо? «Асоціативний кущ» ( Демонструється слайд № 3 ) - Складіть «павутинку» до слова Україна( рідний край, Батьківщина, тато, мама, життя,краса) - Ви вже здогадались, що мова сьогодні піде про Україну. Запрошую вас у подорож нашою державою – однією з найбільших європейських держав. ( Демонструється слайд № 4 )       Буває, часом сліпну від краси.       Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,       Оці степи, це небо, ці ліси –       Усе так гарно, чисто, незрадливо,       Усе, як є, - дорога, явори.       Усе моє, все зветься … (Україна) Читання статті 1 Конституції України ( Демонструється слайд № 5 ) У статті 1 Конституції України записано: « Україна є незалежна, демократична правова держава». Виступ мовознавця. ( Демонструється слайд № 6 ) Суверена – від латинського слова «суверен» - правитель, що здійснює верховну владу.Демократична – від грецьких слів «демос» народ і «кратос» - влада. Соціальна – латинське слово, означає товариський, громадський, суспільний. Сторінка 1. «Україна – моя ненька» ( Демонструється слайд № 7) Україна, Батьківщина, Вітчизна, рідний край… Ці слова дорогі кожній людині нашої країни. Існує така легенда . Колись давно Бог створив народи й кожному наділив землю. Наші предки кинулись пізніше, але землі їм уже не дісталося. От вони і прийшли до Бога, а Він у цей час молився й вони не сміли йому заважати. По якісь хвилі Бог обернувся, сказавши, що вони чемні діти, гарні. Дізнавшись, чого прийшли до нього, запропонував їм чорну землю. «Ні,- відповіли наші предки,- там уже живуть німці, французи, іспанці, італійці». «Тоді я дам вам землю ту, що залишив для раю, там усе є: річки, озера, ліси, степи. Але пам’ятайте, якщо будете її берегти, то вона буде ваша, а ні-дістанеться ворогові». Пішли наші предки на ту землю, оселилися й живуть до сьогоднішнього дня. А країну назвали Україною. Подивіться на карту України. Територія, яку заселяють українці, така велика. Щоб пройти її з заходу на схід, долаючи щодня зо км,потрібно 90 днів. Україна – це держава. Вона має свою Конституцію – Основний Закон України, правила, за якими живуть українці. Україна є суверенною,незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. 24 серпня 1991 року прийнято Акт проголошення незалежності України. СЛУХАННЯ ПІСНІ( Демонструється слайд № 8) Сторінка 2. «Державні символи України» ( Демонструється слайд № 9) Легенда про державні символи УкраїниКазкар. Давно – давно колись жила собі жінка. І було у неї три сина. Росли вони чесними, сміливими, дуже любили свою матусю, готові були віддати за неї своє життя. Попідростали й вирішили піти у світ. 1–й син. Мамо, піду – но я межи люди, подивлюся світ. Мати. Ну що ж, сину, та пам’ятай рідну домівку, а на згадку візьми з собою золоту корону з трьома промінцями, хай в далекім краю зігріває вона тебе. Казкар. Минув час, і завдяки своєму розуму став старший син великим князем, бо трьохпроменева корона, яка зігрівала людей і вела вперед, показувала шлях до кращого життя. Дали першому синові ім’я Тризуб, а знак, що дала йому мати, назвали гербом. Ведуча. Золотий Тризуб на блакитному тлі – символ влади. Він зустрічається ще з часів Київської Русі, зокрема на монетах Київського князя Володимира Великого. Герб – це частина корони, яку носили київські князі. Чому саме Тризуб вважають гербом України? Мабуть, тому, що число три завжди вважалося числом казковим, чарівним. У багатьох казках ви знайдете розповіді про три бажання, три дороги…А ще у тризубові відображено триєдність життя. Це батько, мати, дитя, які символізують собою Силу, Мудрість, Любов. Казкар. Настала черга середнього сина. 2 – син. Пустіть мене, мамо, світ подивитися. Казкар. Дала йому мати в дорогу жовто – блакитний одяг. Своїми звитяжними ділами він прославляв свою матір. Одержав середній син імення Прапор. Ведуча. Національний прапор України – це жовто – блакитний прапор. Жовтий колір – колір хліба, життя, а блакитний – це колір неба, води, миру. Казкар. А там, де був наймолодший син, завжди лунала дзвінкоголоса пісня. Адже мама своєму наймолодшому синові подарувала соловейків голос. І одержав син за свій джерельний голос і величний спів ім’я Гімн. Ведуча. З давніх – давен люди в урочистих обставинах виконували хвалебні пісні, які з часом стали називатися гімнами, але з ширшим змістом та ідеями. Слухаючи Гімн Батьківщини, ми завжди згадуємо історію свого народу й сповнюємося гордістю за його бойові та трудові досягнення. Ведуча. У державі має бути затверджений закон, за яким вона існує. Такий закон називається Конституція. Ось і підійшла до кінця наша казка. З того часу ідуть поруч три брати – Герб, Прапор, Гімн і прославляють рідну Неньку.І там, де вони проходять, лунає урочиста пісня. Сторінка 3 « Як тебе не любити, Києве мій» (Демонструється слайд № 10 ) Учень. Столиця України – Київ. Київ – одне з найбільших та найкращих міст не лише України, а й усієї Європи. Місту понад 1500 років. Воно розташоване на обох берегах Дніпра –найбільшої річки України.Учень. Наш Київ розіслався            На горах над Дніпром,             Садами заквітався,             Мов дівчинка вінком.             Його побудували            Брати, батьки, діди            І славно захищали            Від лютої біди Казка про КиївУчень. Жили собі три брати – Кий, Щек, та Хорив. І була в них сестра Либідь. Брати ходили на полювання, ловили рибу, а Либідь, як наведе лад у хаті, сідала біля вікна, рушники вишивала та братів виглядала. Повертались вони завжди з повнісінькими кошиками риби, грибів і ягід. Усього в тім краї було вдосталь.А почув про багату землю і красуню Либідь лютий триголовий змій. Налетів уночі, трьох братів залізними ланцюгами до трьох гір прикував. Красуні ж сестрі звелів негайно в зміїне царство збиратися. Напружив Кий усю свою силу, розірвав залізні ланцюги. А тоді схопив величезного меча і проткнув зміїне серце. Та встигло триголове чудовисько випустити безліч вогняних стріл. Пронизали вони мужнього Кия, і впав він на землю мертвий.Дуже побивалася за братом Либідь. Вона плакала день і день, тиждень і тиждень, рік і рік. Наплакала цілу річку. Пропливли по річці кораблі. Дісталися кораблі того краю, в якім жили брати.Зійшли на берег люди, поставили свої житла. І виросло велике місто. На честь сміливого Кия назвали його Києвом. Річку назвали Либіддю, а три гори київські – Киявицею, Щекавицею та Хоревицею.Сьогодні Київ зачаровує людей красою золотоверхих храмів, архітектурою будинків і мостів. Головна вулиця Києва – Хрещатик. Сторінка 4. « Найвідоміші міста України» ( Демонструється слайд № 11) В Україні – понад тисячу міст. Великі міста – Київ , Харків, Дніпропетровськ, Донецьк, Одеса, Запоріжжя, Львів, Миколаїв,Херсон. (показати на карті).Відома Україна і маленькими містечками. У багатьох з них дуже давня й цікава історія Сторінка 5. « Природні багатства України» ( Демонструється слайд № 12 ) Україна має чудові природні умови: найродючіші на планеті землі,густі ліси, безмежні степові простори, мальовничі гори. Загадка             Зроду – віку не лежить.             Ніг не має, а біжить.             Хоч сорочок не вдягає,             Та рукави завжди має.(Річка)Учень. Багато річок є на землі. У кожної своя назва,своя вдача. Течуть вони повз села і міста, гордо несуть свою воду в далечінь. На території України протікає 73 тис. річок і струмків: 20 із них - завдовжки майже 100км, а 8 – понад 500 км, 3тис. озер, 80 водосховищ і 20 тис. ставків.Учень. Найбільші річки України: Південий Буг, Псел, Дністер, Горинь, Десна, Прут, Сіверський Донець, Інгулець, Дунай, Тиса, Дніпро.Учень. Дніпро- найбільша річка України і третя за величиною в Європі. Вона ділить країну на 2 частини. Дніпро бере початок в Росії, тече по Білорусії, а потім по Україні (показати на карті). Дніпр впадає в Чорне море. В давнину річка мала назви Славута, Борисфен. Довжина річки 2 285км. На півночі Волині в поліссі знаходяться Шацькі озера. Найбільше й найкрасивіше з них – Світязь. На півдні знаходяться Чорне та Азовське моря. Гра «Складемо розповідь про Київ» ( Демонструється слайд № 13) - Діти уважно прослухайте розповідь про Київ, додаючи пропущені слова.Кожна країна має свою…(столицю) Столиця України – місто…(Київ) Київ розташований на берегах річки…(Дніпро) За легендою, Київ заснували брати Кий,…(Щек, Хорив)та сестра… (Либідь). Місто назвали на честь старшого брата (Кия). Місту багато років, але воно не старіє, з роками стає ще більшим,…(красивішим,сучаснішим і т.д.) До Києва приїжджають гості з різних країн: …(Росії, Білорусі, Польщі та ін..) Ми пишаємося Києвом. Робота в групах. Складання прислів’їв із поданих слів .Читання прислів’їв. ( Демонструється слайд № 14) • За рідний край, життя віддай. • Кожному мила своя сторона. • Людина без Вітчизни, як соловей без пісні. • Та земля мила, де мати народила. - Отже, сьогодні ми дізналися, як і чому називається наша країна, що таке Батьківщина і яке значення вона має для кожної людини. Усі ми – діти незалежної України і повинні любити свою країну, прагнути зробити її кращою, багатшою. Гра «Опиши Україну» ( Демонструється слайд № 15 ) - Діти, передаючи мікрофон по колу,скажіть гарні слова про Україну, яка вона? (безкрая,багата,гостинна,співуча,горда, дружня й т.д.)

kir-gimnasium.ucoz.ua

Усний журнал: УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА СИМВОЛІКА - Україно моя, Україно - Уроки народознавства - Методичне портфоліо

УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА СИМВОЛІКА

Девіз:

УСНИЙ ЖУРНАЛ

Прочитайте знову

Тую славу

Та читайте

Од слова до слова,

Не минайте ані титли,

Ніже тії коми...

Все розберіть... та й спитайте

Тойді себе: що ми?..

Чиї сини? яких батьків?

Ким? за що закуті?..

Т. Шевченко. І мертвим, і живим.

Мета: Ознайомити учнів із національними символами України — прапорами, гербами, гімнами, народ­нопоетичними символами; сприяти формуванню національної свідомості школярів, вихованню почуття патріотизму.

Обладнання: Державний і національний прапо­ри України, малюнки різних гербів України, прапорів різних часів, плакати «Козак Мамай», «Наша дума, наша пісня не вмре, не загине», грамзаписи «Заповіту» Т. Шевченка, «Вічного революціонера» І. Франка, гімну «Ще не вмерла Україна», «Козацького маршу»; рушни­ки, сорочки, кетяги калини; мікрофони, програвач.

ХІД ЖУРНАЛУ

Звучить «Козацький марш».

Ведучі журналу — учителі української мови та літе­ратури, історії, музики — сидять на сцені за столом, на якому вишита скатерка, серветка чи рушник, ваза з чорнобривцями, мальвами, кетягом калини, вербовою гілкою, барвінком. Всі у національному одязі.

Музика звучить тихіше.

В ступне слово виголошує учитель української мови та літератури. (Вітається з присутніми — старшо­класниками, учителями, батьками).

— Сьогоднішня зустріч учителів та учнів нашої школи пройде у формі усного журналу, тема яко­го «Українська національна символіка». Девізом його є слова генія українського народу Тараса Шевченка, який через століття шле до нас, своїх нащадків, тоді ще ненароджених, своє послання-заповіт «! мертвим, і жи­вим, і ненарожденним землякам моїм в Україні і не в Україні...» (читає напам'ять уривок із послання).

(Останнім часом погляди мільйонів людей спрямовані до своєї історії, словесності, культури. Ми обличчям повертаємось до замулених криниць своєї духовності. Такою невивченою цариною нашої історії є символіка — державна, національна, народна. Нині з'являється бага­то матеріалів, присвячених цій надзвичайно важливій проблемі.

Усний журнал має чотири сторінки: перша сторін­ка — «Герб — тризуб», друга — «Національні прапори України», третя — «Гімни України», четверта — «На­роднопоетичні символи України».

Відкриваємо першу сторінку усного журналу — «Герб — тризуб», яку веде учитель історії (представляє ведучого першої сторінки).

Перша сторінка

Як свідчать історичні джерела, східні слов'яни вико­ристовували символічні знаки ще в період родоплемін­ного ладу на території України. Ними могли бути хрест, квадрат, ромб, коло, пізніше — зірки, квіти, зброя, зві­рі, птахи тощо.

Перша згадка про знаки в літописах належить до X ст. Посли київського князя Ігоря (912—945) при укладенні договору з візантійцями мали свої печатки, що служило символом їхніх повноважень.

За Київської Русі тризуб стає висококнязівським знаком його зображення відоме з печатки Святослава

Ігоревича (загинув 972 р.), де чітко вирізняється кня­зівський знак у вигляді «Щ» —_т р й з у б відомий нам сьогодні як знак Рюриковичів. І. До речі, вперше його назвав так відомий російський історик М. Карамзін.

Згодом цей знак карбується і на срібних монетах великого князя київського Володимира Святославича (980—1015).

Тризуб можна зустріти на цеглі Десятинної церкви, на плитах Успенської церкви у Володимирі-Воликському. Його зображення, як повідомляють зарубіжні українознавці, знайдено також на гербі французької ко­ролеви Анни (дочки великого князя Ярослава Мудрого), на нагробнику святого Еріка (Швеція), що породичався з династією Володимира Святославича (до речі, слово герб, за тлумачним словником української мови,— від­мітний символічний знак держави, міста, дворянського роду або окремої особи тощо, зображений на прапорах, монетах, печатках, документах; Державний герб — офіційна емблема держави).

Існує близько сорока версій про походження тризу­ба: тризуб як первісне обожнювання рибальського зна­ряддя, згодом як символ влади; це уособлення трьох природних стихій — повітря, землі і води; зображення атакуючого сокола і т. д.

Цікаві міркування з приводу пояснення значення тризуба висловив відомий український історик Михайло Грушевський: «З різних об'яснень я вважаю найбільш вірним те, що се вершок булави, чи як то називають французи «начальницької палиці», знаки власти стар­шини. Такі палиці річ дуже стара, вершки чи головки таких палиць встрічаються у знахідках кам'яної доби, коли люди ще не вживали металів. З таких палиць роз­винулись потім наші булави, пірначі, чикани — знаки власті різної старшини. Головку такого пірнача пред­ставляє Володимирів знак... Головне те, що се оздоба питоменна, не запозичена, не видумана, а зв'язана з на­шою тисячолітньою державою, політичною і культурною історією».

Після смерті Володимира Святославича знаки три­зуба ще довгий час зберігалися на монетах великого князя Святополка (1015—1019 рр.), Ярослава Мудрого (1019—1054). Цікаво, що пізніше як знак влади вико­ристовувався двозуб. князь київський Володимир Мономах (1113^Ї125) перейняв собі знак тризуба Володимира Святославовича.

У період феодального роздроблення Русі тризуб по­ступово витісняється з ужитку: на Київській землі ви­користовують зображення святого архистратига Михаїла, а на західноукраїнських — лева, що дереться на скелю.

Із запровадженням козацького реєстрового війська па Україні з'являється нова гербова символіка — лицар-козак з самопалом. Його ми бачимо на печатках, почи­наючи з 1596 р., у часи гетьманування Петра Сагайдач­ного, Михайла Дорошенка, Богдана Хмельницького, Івана Виговського, Юрія Хмельницького, Павла Тетері, Петра Дорошенка, Івана Скоропадського (учитель де­монструє портрети князів, гетьманів).

Відзнаку у формі тризуба використовували українсь­кі частини в складі австрійської армії — Українські січові стрільці — під час першої світової війни.

Як державний герб УНР тризуб на синьому тлі був схвалений 12 лютого 1918 р. Малою радою в Коростені, зображення опубліковано 1 березня в Києві та затвер­джено Центральною Радою 22 березня 1918 р. у формі великого герба з відповідним орнаментальним обляму­ванням. Автором проектів був В. Кричевський. Як герб тризуб залишився і в часи гетьманату (1918), і за Ди­ректорії (1918—1920 рр.). Від часу об'єднання УНР та ЗУНР (акт Соборності України, проголошений у Києві 22 січня 1919 р.) державним гербом став золотий тризуб на синьому тлі.

Символіку із зображенням тризуба в 20—40 рр. XX ст. використовували різні політичні, релігійні угрупування Західної України.

Ведучий надає слово другому учителю історії.

Друга сторінка

Національні прапори України

Прапор як символ чи засіб сигналізації виник за античних часів і поширився в Європі в добу середньо­віччя. Найдавніші прапорні полотнища були трикутно-клинові.) На зламі XIII і XIV ст. з'являються чотири­кутні прапори з клиновими полотнищами. Найвживанішим кольором був червоний. Вживали також білий, бла­китний, жовтий кольори,

Прапор Руської землі був переважно червоним із золотим тризубом-двозубом, а корогва Галицько-Волинського князівства — блакитна із золотим левом (з таки­ми стягами галицькі полки брали участь у Грюнвальдській битві 1410 р.).

Великого розквіту набуло українське прапорництво в героїчну козацько-гетьманську добу, йшло збагачення форм полотнищ, колірної гами, посилення національних прикмет у формі й змісті, створення системи військово-полкових, сотенних стягів. Тоді ж з'являється новий прапорний колір — «малиновий», який став основним у запорізьких козаків. У козацьких полках були корогви інших кольорів: жовті, сині, зелені. Синя й жовта барва найчастіше трапляються в козацькому одязі часів виз­вольної війни під проводом Богдана Хмельницького (1648—1654), а пізніше — гайдамаків часів Коліївщини (під час розповіді про козацько-гетьманську добу зву­чить «Козацький марш»).

Блакитні (сині) полотнища із золотими чи жовтими хрестами чи іншими знаками поширюються у XVII, XVIII ст. Поєднання їх знаходимо в полкових знаменах Київського, Лубенського, Чернігівського полків.

Із занепадом гетьманщини, поділом українських зе­мель між Росією та Австрією зникають українські вій­ськові, територіальні та інші прапори. На українських землях у межах царської Росії можна було вживати лише біло-синьо-червоні прапори імперії.

Жовто-сині прапори використовували українські сі­чові стрільці.

22 березня 1918 р. Центральна Рада в Києві ухва­лила Закон про державний прапор УНР, який був жов­то-блакитним. Вибір кольорів був умотивований такими міркуваннями: символами України є чисте небо (синій колір) та пшеничне поле (жовтий колір). Як сказав поет:

Наш стяг — пшениця у степах

Під голубим склепінням неба.

Ведучий надає слово учителю музики.

Гімни України

Слово гімн грецького походження (дослівний пере­клад — похвальна пісня) — урочиста пісня, прийнята як символ державної, національної єдності.

Слова національного гімну «Ще не вмерла Україна» написав у 60-х роках минулого століття відомий україн­ський поет, етнограф, фольклорист Павло Чубинський (1839—1884). Поезія, уперше надрукована 1863 року, швидко розійшлася в народі, серед інтелігенції, студен­тів, гімназистів. Певний час її навіть приписували Та­расу Шевченку. Музику написав західноукраїнський композитор Михайло Вербицький (1815—1870). Музику до нього писали й інші українські композитори, зокре­ма, Кирило Стеценко (Слухання фрагменту гімну «Ще не вмерла Україна»).

ЩЕ НЕ ВМЕРЛА УКРАЇНА

Ще не вмерла Україна, і слава, і воля,

Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.

Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,

Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.

Душу, тіло ми положим за нашу свободу.

І покажем, що ми, браття, козацького роду.

Станем, браття, в бій кровавий від Сяну до Дону.

В ріднім краю панувати не дамо нікому;

Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє,

Ще у нашій Україні доленька наспіє.

Приспів

А завзяття, праця щира свого ще докаже,

Ще ся волі в Україні піснь гучна розлиже,

За Карпати відоб'ється, згомонить степами,

України слава стане поміж ворогами.

Приспів

За національні гімни вважали також «Заповіт» Т. Шевченка, «Вічний революціонер» І. Франка (муз.. М. Лисенка), «Не пора» І. Франка (муз. Д. Січинського). (Слухання фрагментів із «Заповіту» та «Вічногореволюціонера»).

Українські емігранти в Америці та Канаді також мали свої гімни («За тебе, Україно» — сл. В. Щурата, муз. С. Людкевича та «Для тебе, Україно, живем» сл. О. Грицая, муз. С. Людкевича). У Галичині, крім названих, на урочистостях співали також «Мир вам, браття» та церковний гімн «Боже великий, єдиний, нам Україну храни» (Сл. О. Кониського, муз. М. Лисенка) та ін.

Особливо широко вживали гімн «Ще не вмерла Ук­раїна» в роки встановлення влади ЗУНР та УНР. Пар­тійний гімн ОУН — «Зродились ми великої години». До речі, провідники ОУН досить скептично ставились до гімну «Ще не вмерла Україна».

Як бачимо, і гербова відзнака у формі тризуба, ї синьо-жовті прапори мають давнє походження, несуть у своїй суті певну історичну пам'ять, а гімн «Ще не вмерла Україна» перейнятий мотивами українського романтизму минулого століття.

Ми ж повинні чітко усвідомити, що історична сим­воліка є передусім пам'яткою українського народу і під таким кутом зору до неї ставитись.

Четверту сторінку журналу — «Народнопоетичні символи України» — ведуть українські словесники.

Четверта сторінка

Народнопоетичні символи України

Мамина пісня, батькова хата, дідусева казка, бабу­сину вишиванка, рушник, сорочка, калина біля вікна,, барвінок — все це наші символи. Рідна хата! Оспівана в піснях, оповита легендами та переказами, опоетизова­на майстрами слова та пензля, вона завжди буде сим­волом добра і надії. «Хата моя, біла хата, рідна моя сторона, пахне любисток і м'ята, мальви цвітуть край вікна...», «Постав хату з лободи, а в чужою не веди», «Збудуй хатку з маковики та для любої дівчини», «До­рога моя хатка, де родила мене матка», «Люди добрі, хата тепла», «Чим хата багата, тим і рада», «Своя ха­та — своя правда, своя стріха — своя втіха», «Де будь, там будь, а свою хату не гудь», «Де хата не метена,, там дівка не плетена»... Це лиш часточка із немеркнучих, перлин народної мудрості про отчий дім,

("Людина не має права бути безбатченком, завжди повинна пам'ятати батьківську хату, з якої вона пішла у велике життя Олександра Морозова є задушевна пісня, на слова українського поета Андрія Демиденка — «Душі криниця». Вона зараз прозвучить у виконанні дуету вчителів української мови та літератури. (Вико­нується пісня).

ДУШІ КРИНИЦЯ

Висиха душі криниця

І життя як не було,

Якщо раз чи два на місяць

Не поїду у село.

Приспів:

Двічі

Як побачу рідну хату,

Заяснію, наче цвіт.

Здрастуй, мамо, здрастуй, тату,

І мого дитинства слід.

Двічі

Сяду з вами на порозі,

Поклонюся я землі,

Стану справжнім, як природа,

Як вечеря на столі.

Приспів

Двічі

/ хоч так мені привітно,

Та щемить душа сама:

Я ще літо, я ще літо,

А в батьків уже зима.

Двічі

Приспів

Про рушник як один із символів України розпо­вість учень 10 класу, чия наукова робота «І на тім руш­никові...» зайняла призове місце на районній олімпіаді.

«І на тім рушникові оживе все знайоме до болю...»

Ці відомі нам слова Андрія Малишка хвилюють, бентежать душу. Щаслива доля поета: його «Пісні про рушник» судилося стати народною. Це, мабуть, найбіль­ша радість для митця — почути свою пісню з уст на­роду:

Рідна мати моя, ти ночей недоспала,

Ти водила мене у поля край села,

їв дорогу далеку ти мене на зорі проводжала

І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.

(Звучить «Пісня про рушник» Платона Майбороди на сл. Андрія Малишка у виконанні учителя історії).

Рушник. Один із символів України. Рушник на сті­ні. Хліб-сіль на рушнику. Весільний рушник... Давній наш символ.

Не було, мабуть, жодної хати на Україні, яку б не прикрашали б рушники. Хата без рушників, казали в народі, що родина без дітей. Рушник з давніх-давен символізував мир, злагоду та здоров'я в сім'ї. Все наше життя проходить поруч із рушником: ушановуємо на­родження немовляти, виряджаємо у далеку дорогу батька-сина, зустрічаємо гостей, проводжаємо людину в. останню путь...

Спадають на думку рядки із поезії Максима Рильсь­кого: «Не бійтесь заглядати у словник». Яке значення цього слова дає тлумачний словник української мови? Беру в руки один із томів і читаю: «Шматок декоратив­ної тканини з вишиваним або тканим орнаментом; тра­диційно використовується для оздоблення житла, в ук­раїнських народних обрядах».

Мабуть, найчастіше рушник використовується у весільних обрядах. В українській мові існує чимало фразеологізмів, пов'язаних із весільним рушником. Так готувати рушники, дбати рушники, подавати рушники означає давати згоду на одруження. Ілюстрації цих фразеологізмів знаходимо у різних жанрах фольклору, зокрема у піснях:

Ой ти, мати, пораднице в хаті,

Порадь мене, що людям сказати:

Ой чи ж мені по рушнику дати,

Ой чи ж мені людей відказати.

«Ой приїхав козак з України».

Вернутися з рушниками — значить засватати дівчину:

Вернулися

Люде з рушниками,

З святим хлібом обміненим...

Таку кралю висватали,

Що хоч за гетьмана,

То не сором.

Т. Шевченко. «Наймичка». Ставати на рушник — брати шлюб, одружуватися:

А хто ж теє відерце дістане,

Той зо мною "на рушничок стане.

«Туман яром, туман долиною».

За давнім звичаєм, як тільки у сім'ї підростала дівчина, мати змалечку привчала її вишивати рушники, сорочки, хусточки, передаючи свій досвід:

Ой мамо, голубко, не плач, не ридай —

Готуй рушники і хустки вишивай.

Є. Гребінка.

Вишиванням займалися переважно дівчата, жінки. Для цієї роботи використовувалась кожна зручна наго­да: досвітки та вечорниці, на які дівчата збиралися довгими осінніми та зимовими вечорами, у години від­починку від польових робіт навесні та восени. Витканий одяг, скатерки, вишиті сорочки та рушники були свого роду характеристикою майстерності дівчини, її працьо­витості.

Вишивання у кожній місцевості відрізняється орна­ментом, технікою вишивки, гамою фарб. Найхарактерні­ші кольори — червоний і чорний. Як у Дмитра Павличка:

Червоне — то любов, а чорне — то журба.

(Виконується пісня «Два кольори» Дмитра Павличка і Олександра Білаша).

Рушник. Він пройшов крізь віки. І хотілося б, щоб цей символ завше прикрашав нашу оселю, був ознакою великої любові і незрадливості.

В українців, як і в багатьох народів світу, є свої улюблені рослини-символи. Це тополя, барвінок, виш­ня, верба, калина... Правду каже прислів'я: «Без верби і калини нема України. А ще народ каже: «В'ється, як барвінок», «Там криниця, де вербиця», «Дівка, як вер­ба: де посадиш, там і прийметься», «Не скрізь там вода, куди хилиться верба», «Зігнувся, як верба над водою», «Де не повернешся, золоті верби ростуть», «На вербі груші, кислиці на осиці».

З давніх-давен український народ опоетизував тополю, калину, цей цілющий кущ. Ось деякі постійні народні порівняння:

Високий, як тополя.

Гнучка, як тополя.

Дівка, як тополя.

Одинока, як тополя у полі.

Пряма, як тополя.

Струнка, як тополя.

Гарна, як калина.

Дівчина, як калина.

Дівчина, як у лузі калина.

Розцвіла, як калина.

Стоїть, як калина при дорозі.

Цвіте, як калина.

— Які ви знаєте українські пісні про калину, топо­лю? Оголошується конкурс на кращого знавця народної пісні. Переможе той, після кого вже ніхто не назве жодної пісні. (Учень, який згадав пісню про калину чи тополю, повинен проспівати один куплет. Присутні підхоплюють мелодію).

Ось деякі із пісень: «Ой є в лісі калина», «Чи я в лузі не калина була», «Ой у лузі калина стояла», «Ой у лузі червона калина», «Ой під калиною трава зеле­ная», «Ой вийду я на ту гору», «Калино-малино, чого в лузі стоїш», «Ой зацвіла червона калина», «Не шуми, калинонька», «Ой приїхав козак з України», «Три по­ради», «Ой чиє то жито», «Ой у полі дві тополі», «По діброві вітер виє», «Плавай, плавай, лебедоньку».

А пригадуєте у Шевченка: «Найдеш у гаї тую ка­лину, то пригорнись, бо я любила, моя дитино, її ко­лись», «Зацвіла в долині червона калина, ніби засмія­лась дівчина-дитина», «Тече вода з-під явора яром на долину. Пишається над водою червона калина», «Сонце гріє, вітер віє з поля на долину. Над водою гне з вер­бою червону калину». Лесина Мавка весь час заквітчу­ється калиновим цвітом. А коли злидні почали вима­гати у Мавки;

Дай калину

Оту, що носиш коло серця!

Дай!

Вона відповіла:

Се кров моя! В останньому монолозі Мавка говорить до Лукаша:

Я обізвуся до них

Шелестом тихим вербової гілки,

Голосом ніжним тонкої сопілки,

Смутними росами з вітів моїх...

Або у Франка:

Червона калино, чого в лузі гнешся?

Чого в лузі гнешся?

Чи світла не любиш, до сонця не пнешся?

До сонця не пнешся?

Ця рослина здавна шанована на Україні. Не було хати, біля якої не кущувала б калина. Дівчата весною прикрашали коси її квітами. Коли кетяги достигали, їх чіпляли попід стріхою. У народній медицині не було кращих ліків од застуди, ніж калиновий чай. Свіжі яго­ди з медом та водою вживали при кашлях, серцевих захворюваннях, для регулювання травлення, тиску крові. Соком очищали обличчя, щоб рум'янилось.

Калина потрібна була у численних обрядах, особ­ливо у весільному. Коли випікали коровай, неодмінно прихорошували його гілочками калини, квітчали весіль­ний вінок молодої

Чи не тому так дбайливо охороняли й доглядали у народі калину. Наруга над нею вкривала людину гань­бою. Дітям, аби ті не нівечили цвіту, казали: не ла­майте калину, бо накличите мороз. Справді, калина цвіте на кінець весни, коли вже відходять заморозки.

У поета Юрія Рибчинського та композитора Ігоря Поклада є гарна пісня — «Три поради»: «не рубай тополю край дороги, може, та тополя — твоя доля, твоя доля, світла, тополина, наче пісня журавлина», «не стріляй у птаха на світанні, може, то любов твоя остан­ня...» І третя порада (співає):

Не ламай калину коло хати,

Бо вона заплаче, наче мати,

1 впадуть на трави на шовкові

Серця сльози колискові.

Не ламай калину, не ламай калину,

Бо вона в житті єдина.

Не ламай калину, не ламай калину

Краще їй онуків принеси.

Тут ми бачимо художню паралель: калина — мати — батьківщина. Так, калина — народнопоетичний символ . України. Особливо це яскраво видно у стрілецькій пісні «Ой у лузі червона калина». Давайте всі разом заспі­ваємо цю оптимістичну народну пісню!

Ой у лузі червона калина похилилася,

Чогось наша славна Україна зажурилася.

А ми тую червону калину підіймемо,

А ми нашу славну Україну, гей! гей! розвеселило!

Марширують наші добровольці у кривавий тан,

Визволяти наших україців з ворожих кайдан.

А ми наших братів-українців визволимо,

А ми нашу славну Україну, гей! гей! розвеселимо!

Гей у полі ярої пшениці золотистий лан,

Розпочали Стрільці Січовії з ворогами тан!

А ми тую ярую пшеницю і зберемо,

А-ми нашу славну Україну гей! гей! розвеселимо!

Не хилися, червона калино, рости догори,

Не журися, наша Україно, ми твої сини.

А ми тую червону калину підіймемо,

А ми нашу славну Україну гей! гей! розвеселимо!

Не хилися, червона калино, маєш білий цеп,

Не журися, наша Україно, маєш славний рід.

Білим цвітом червона калина уквітчається,

Славним родом наша Україна гей! гей! прославиться!

Можливо Вам це буде цікаво 

notatka.at.ua

---

Смотрите также

• 
  Форсаж журнал читать онлайн
• 
  Труды фгуп нпцап журнал
• 
  Философия права журнал ростов
• 
  Философия права журнал ростов
• 
  Усний журнал символіка україни
• 
  Усний журнал символіка україни
• 
  Труды фгуп нпцап журнал
• 
  Труды фгуп нпцап журнал
• Профессиональная инициатива электронный журнал
• Профессиональная инициатива электронный журнал
• 
  Поиск по журналу жж